Український футбол

Це стало можливим завдяки впевненій грі динамівців у попередньому раунді турніру, у двобої із доволі міцним горішком – шотландським «Глазго Рейнджерс». Як відомо, перша зустріч суперників на умовно домашній арені киян у Любліні завершилась внічию, 1:1, а у другій, у Глазго, команда Олександра Шовковського святкувала перемогу 2:0. За цим поєдинком з трибун стадіону «Хемпден Парк» уважно спостерігав колишній гравець київського «Динамо» і «Глазго Рейнджерс» Олексій Михайличенко.

У Глазго він приїхав на запрошення шотландського клубу, у якому успішно виступав впродовж п’яти сезонів – з 1991/92 по 1995/96.

– З «Рейнджерс» мені зателефонували ще після жеребкування, перед першою грою динамівців із «Партизаном», – сказав він в інтерв’ю Sport.ua. – Шотландці були впевнені, що сербів ми пройдемо. Знаючи, що я знаходжусь у Лондоні, вони запросили мене на гру-відповідь «Глазго Рейнджерс» – «Динамо». Я з радістю відгукнувся і поїхав. Дуже шкода, що грали не на рідній арені «Рейнджерс» – «Айброксі», але для нашої команди, мабуть, це було краще. Але на «Айброксі» я все ж побував – за день до гри зустрічався там з українцями, які разом з дітьми зараз знаходяться у Глазго. Поспілкувався, дав їм інтерв’ю.

– З кимось із одноклубників, з якими грали разом у «Глазго Рейнджерс», зустрічалися?
– Ви знаєте, як не дивно, але на матчі я не побачив жодного з них. Інша справа – вболівальники. Незважаючи на те, що я закінчив грати за «Рейнджерс» дуже давно, до мене підходили шотландці старшого віку, які пам’ятають мої виступи. Щоправда, підходили й значно молодші вболівальники, яким, мабуть, розповідали про мене прихильники клубу із стажем. Спілкування з ними та українцями залишили дуже приємні відчуття.

– Що скажете про саме місто?
– У порівнянні з тими роками, коли я там грав, у Глазго дуже багато що змінилось. Як на мене, не в кращий бік. Мені було важко його впізнати.

– Які відчуття були, коли завітали на святая святих шотландського клубу – стадіон «Айброкс»?
– Було приємно ще раз вийти на поле цієї арени. От лише дуже шкода, що я не мав можливості знову відчути ту незабутню атмосферу, до якої я звик у період моїх виступів за «Глазго Рейнджерс». Але повторюся: для «Динамо» це було краще, адже «Хемпден Парк» – це не такий домашній стадіон для «Рейнджерс», як «Айброкс». На клубній арені все близько, немає бігових доріжок. Саме тому було краще.

– Це хоч на якийсь відсоток зіграло на користь української команди…
– Взагалі-то нам не звикати. Так склалося, що через війну усі міжнародні зустрічі українські клуби і збірні проводять на чужому полі. І до цього, мабуть, теж потрохи звикаєш.

– Які враження залишились у вас від матчу «Глазго Рейнджерс» – «Динамо»?
– Дуже нервовий був перший тайм. Всі ми це бачили. Хоча у тому, що гра буде бойова, не могло бути ніяких сумнівів. Але добре, що наші хлопці витримали цей перший тайм, а після перерви, коли відбулося вилучення Жефте, перемога стала справою часу. Ті заміни, які зробив Олександр Шовковський і його тренерський штаб, підсилили гру.

– Виходить, що опинившись на матчі-відповіді, ви виявились фартовим для рідного динамівського клубу?
– А я хіба колись був нефартовим для нього (посміхається)? Я дуже радий, що «Динамо» вдалося здолати «Рейнджерс» і пройти у наступний раунд.

– Які очікування від дуелі динамівців із австрійським «Зальцбургом»?
– Дуже буде важка гра з цим суперником. Але я вірю, що наші хлопці зможуть зробити ще один крок до групового раунду Ліги чемпіонів. Це дуже важливо – і для клубу, і для вболівальників, і для всієї України. Тому бажаємо їм наснаги і щоб вони змогли себе якнайкраще проявити. А нам нехай щастить, бажаю усім Перемоги й миру. Це – на першому місці. Воно є великим бажанням усієї України, Європи і світу. Дуже на це сподіваюсь.