Український футбол

Пристрасті навколо головної спортивної споруди Полтави, схоже, набирають обертів.

У Полтаві мають наміри замінити стадіон. Головну спортивну арену міста, яка носить назву «Ворскла» та ім’я відомого олімпійського діяча Олексія Бутовського та вміщує 25 000 глядачів, збираються знести. На цьому місці планується побудувати утричі меншу спортивну споруду – місткістю на 8 500.

Коли стало відомо про те, що ФК «Ворскла» звернувся до Полтавської міської ради з проханням передати головну спортивну арену міста з балансу Полтавської територіальної громади у власність футбольного клубу, аби потім на місці нинішнього стадіону зводити новий, це викликало негативну реакцію у ветеранів полтавського футболу.

Ось що сказав уславлений нападник «Ворскли» Іван Шарій, якого на Полтавщині визнано гравцем сторіччя.

– Недавно дізнався про інформацію, що замість нашого 25-тисячника, який збираються знести, мають наміри побудувати на 8 з половиною тисяч. У мене це в голові не вкладається. Полтава завжди була і залишається футбольним містом. Хто тільки не приїжджав до нього – і учасники змагань під егідою УЄФА, і суперники по фіналу Кубка України та Суперкубка. Та й у чемпіонаті України в гості до «Ворскли» ось вже майже три десятки років їдуть провідні команди нашого футболу. Нерідко на цих іграх був повний стадіон. Та навіть коли не було аншлагу, то збиралось у середньому по 15 тисяч. Пригадується матч чемпіонату сезону-1996/97 з київським «Динамо», у якому «Ворскла» перемогла 4:3. Тоді наша домашня арена була переповненою настільки, що ніде було навіть яблоку впасти – прийшло 26 тисяч.

Припустимо, що нову арену після війни буде побудовано. І от мені цікаво: коли «Ворскла» вийде у єврокубковий турнір і до неї в гості приїде якийсь іменитий суперник, то чи не призведе це до абсурдної ситуації, коли із 25 тисяч глядачів на трибуни зможуть потрапити лише 8 з половиною тисяч? А що робити іншим? Гуляти під стадіоном? Я вважаю, це ненормально.

– Головним аргументом керівництва полтавського клубу на користь нового стадіону є максимально комфортні умови для уболівальників: зони відпочинку, дитячі майданчики, зони гостинності тощо.

– Чесно кажучи, все це мене дивує. Тим більше ідея, що виникла у період війни. Знаєте, цей стадіон стоїть ще з 1974 року, коли я дебютував у полтавському «Колосі» на професіональному рівні. Тоді якраз проводилась його масштабна реконструкція, у зв’язку з чим свої домашні матчі наша команда змушена була грати у Решетилівці. З тих пір спортивна арена ще кілька разів оновлювалася, причому було замінено газон, установлено систему електропідігріву поля та сучасне табло. Впевнений, що наш стадіон буде ще стояти сто років. Якщо з ним щось робити – так це хіба що косметичний ремонт. Тому не розумію сенсу у тому, щоб руйнувати. Адже ламати – це не будувати. Знести стадіон «Ворскла» – і що там буде? Щоб не вийшло так, що реконструкція, як у нас зазвичай трапляється, не закінчилась руїнами. При бажанні «Ворскла» може збудувати абсолютно нову арену, а на діючій зможуть тренуватись вихованці міських ДЮСШ з футболу, а після відновлення бігових доріжок і легкоатлети. Навіть не знаю, що ще сказати. Мені здається, що керівництво міста все ж не буде віддавати улюблену багатьма поколіннями полтавців спортивну споруду на баланс клуба. Здоровий глузд повинен взяти гору і у Полтавській міській раді на це не підуть. І так думаю не тільки я, а й багато футбольних людей Полтавщини.