Український футбол

Василь Кравець в інтерв’ю “УФ” прокоментував своє прощання з Поліссям, варіанти подальшої кар’єри, а також агентську заміну – Смалійчука на Зозулю.

– Чому не вдалося закріпитися у Поліссі? Як взагалі оціните цей період кар’єри?

– Коли приходив у Полісся, то все спочатку було добре. Проговорили деталі, що мене чекає у команді, почув думку керівництва на рахунок того, що треба і що не треба. Все було класно до певного моменту.

Після цього мені сказали, що Василь Кравець Поліссю не потрібний, майбутній тренерський штаб мене не бачить у команді, тому прощаємось.

– Що це за момент і хто повідомив це рішення?

– Коли конкретно все змінилося, сказати не можу, а рішення мені повідомив віцепрезидент Полісся – Володимир Тесля – наприкінці сезону.

– Ви перетинались з Імадом Ашуром під час вашого перебування у Дніпрі-1?

– Ні, він був у нас аналітиком.

– З’явилась інформація, що ви можете перейти у Металіст 1925, на якій стадії зараз перемовини?

– Чесно кажучи, я цих моментів не знаю. Коли у мене відпустка, то не хочу розмовляти з клубами та доручаю це довіреній людині. Раніше це був Олег Смалійчук, але після Полісся наша співпраця завершилась. Він сам сказав, що на цьому наші шляхи розходяться – і я погодився. Зараз працюю з Романом Зозулею, тому моменти по трансферах більше відомі саме йому.

– Металіст 1925 у Першій лізі не буде зниженням рівня, особливо після Ла Ліги?

– Ні, Перша ліга – це теж ліга. В Іспанії я грав у Сегунді, по суті та ж сама Перша ліга. У нас у Першій лізі також хороші футболісти, гарний рівень футболу. Якщо ми говоримо про Металіст 1925, то це навпаки буде для мене виклик, щоб довести, що я хороший футболіст і ця команда спроможна швидко повернутися до УПЛ. Після того можна повернутися до більш серйозних завдань. Як-то кажуть: “Треба спочатку торкнутися дна, щоб потім вище стрибнути”. Металіст 1925 – для мене цікавий проєкт.

– За календарний рік харківська команда може стати вже четвертим клубом для вас. Можете прокоментувати таку непостійність?

– Все це було пов’язано з Олегом Смалійчуком. Коли я був у Ворсклі, то не хотів іти з команди, мене вмовили. Коли був у Дніпрі-1, то вже сам хотів піти – з’явився варіант з Поліссям, і я погодився.

– З Дніпром-1 залишились якісь невирішені фінансові питання?

– Ні, немає боргів. Ми поговорили з Русолом, потиснули руки. Вважаю, що розійшлися дуже добре. Андрій – приємна людина, колишній футболіст, тоді займав у Дніпрі-1 високу посаду, з повноваженнями справлявся, тому ми все відкрито обговорили і розійшлися. Дніпро-1 мені нічого не винен.

– З агентом Романом Зозулею обговорювали інші варіанти, крім Металіста 1925? Можливо, закордонні?

– Так, такі варіанти лунали. Це іспанські клуби, але не можу сказати, чи досі у них є інтерес. Це треба запитати у мого агента.

– Яким чином вдалося Поліссю потрапити в останній момент в єврокубки?

– Це, безумовно, запам’яталось мені, як емоційна історія. Всі були дуже раді, що клуб вперше зіграє в єврокубках. Дуже стрімкий прогрес: ще рік тому Полісся грало у Першій лізі, а наступний сезон вже гратиме в єврокубках. У цьому плані все було класно, чудові емоції.

– Чому звільнили Калитвинцева?

– Якщо чесно, то не знаю. Він попрощався з командою через два дні після того, як я прийшов. Ми навіть не провели разом жодного тренування. Хотілося, але не склалося.

– Вас запрошував у Полісся саме він?

– Там все дуже закручено, бо одні люди мені казали, що Калитвинцев хотів мене бачити у команді, а інші – що ні. Я так і не зрозумів, чи хотів мене бачити тренер. Це все трансфер керівництва та агентів.

– Впродовж сезону, виходить, що без вашого особливого бажання ви перейшли спочатку у Дніпро-1, а потім в Полісся? Немає образи на агента через це?

– Так і було. Образи немає. Руки не тиснули, бо все це було у телефонному режимі.

– Не шкодуєте, що повернулися в УПЛ свого часу?

– Ні, часи мого перебування у Ворсклі – це були одні з найщасливіших моїх років у футболі.