Український футбол

Колишній півзахисник «Динамо» та асистент головного тренера киян Огнєн Вукоєвич висловився про своє подальше тренерське майбутнє, пригадавши при цьому період роботи в київському клубі.

– Я багато чого пережив у київському «Динамо» та збірній Хорватії. Я мав честь навчатися у великих тренерів, таких як Мірча Луческу та Златко Далич, за що я їм вдячний. Я отримав можливість очолити збірні Хорватії U-20 і U-23. Я був гравцем, скаутом, тепер тренером… Стати тренером у топ-5 ліг чи в чемпіонаті Хорватії? Ніколи не можна знати, що принесе погода.

У гравців є такий перехідний період, коли вони після юнацького рівня і починають грати у старший футбол. Ці два роки є ключовими для їх розвитку. Ну, не всі можуть відразу потрапити в перші склади «Динамо» Загреб, «Хайдука», «Рієки» та «Осієка». Треба стежити й за іншими, адже у нас невелика футбольна база. Хорватія не повинна дозволити собі втратити жодного таланту, який може пройти поза нашим «радаром». Хтось дозріває раніше, а хтось пізніше. У Федерації це добре розуміють, і я отримав можливість допомогти в цьому своїм досвідом, тому що я багато пережив і як гравець, і як скаут, і як директор київського «Динамо» по Східній Європі. У своїй кар’єрі я займався всім – від гри у футбол, тренерської роботи до офісу.

Для мене найважливіше підготувати гравця для національної збірної, а що стосується тренерської філософії, я завжди буду підлаштовуватися під систему і тих гравців, які у мене є. Ми всі хотіли б, щоб за нас грали футболісти таких команд, як «Манчестер Сіті» та «Барселона», але це неможливо. Ви повинні пізнати якість гравців, які у вас є, і адаптувати систему і спосіб роботи під них.

Найкрасивіше місто, в якому я жив під час кар’єри? Слава Богу, протягом моєї кар’єри я жив у найкрасивіших містах і мені там дуже сподобалося. Я не можу визначитися з одним, тому що люди любили мене, де б я не був, і коли я йшов, я завжди залишав «двері відчиненими». Я познайомився з багатьма хорошими людьми, знайшов друзів, і це ще одна велика перевага, яку мені приніс футбол. Війна в Україні? Те, що там відбувається, це трагедія. Україна – моя друга батьківщина. Співчуваю людям, дітям. Я їм допомагаю та сподіваюся, як і всі, що це зло якнайшвидше закінчиться.

Очікування від збірної Хорватії на Євро? Я вважаю, що ми вийдем з групи, і це має бути мета, а коли ви виходите в плей-офф, тоді можливо все. Це також вимагає трохи удачі. Після перемоги над Португалією народ в ейфорії. Тренер Златко Далич усвідомлює це і не дозволить гравцям летіти, як уболівальники. Всім би хотілося золота, але треба йти повільно, крок за кроком, гра за грою, тільки з таким підходом все можливо. Фаворити? Важко судити, англійці чудові, Німеччина – господар, іспанці, з якими ми відкриваємо Євро, зазвичай неприємні…

Чемпіонство «Динамо» Загреб? «Динамо» – мій клуб, подвійна корона виграна. Після вильоту з Європи від ПАОКа команда не потонула, а піднялася. Тоді «Динамо» зосередилося на внутрішніх змаганнях, а «Хайдук» і «Рієка» самі винні, що не скористалися кризою «синіх», і в підсумку «Динамо» заслужено виграло чемпіонат і Кубок.

Чи є у мене приклад для наслідування серед тренерів? Я мав честь грати з найкращими і проти найкращих, я вчився у найкращих. У своїй тренерській кар’єрі, як я вже згадував раніше, я вбирав знання від Луческу і Далича, як футболіст я працював з багатьма тренерськими іменами, і я б не згадував їх, щоб випадково когось не забути. Я намагався взяти від усіх найкраще в психології, тактиці, тренувальному процесі.

Секрет успіху в тому, що ви повинні бути віддані футболу. Важливі не тільки тренування чи матчі, а й харчування, відновлення, як ви проводите вільний час, вам потрібно стежити за іншими клубами та гравцями. щоб вони знали, що вас чекає. Треба весь час жити футболом, тільки так можна досягти успіху», – цитує Вукоєвича Bjelovarac.hr.