Український футбол

– Чемпіонат був дуже складний. Я проходив ситуацію в 2010-му році з Юрієм Вернидубом, коли треба було вилазити з передостаннього місця, з зони вильоту. Це завжди складно.

В цілому, я поділив би ось цю частину сезону на декілька частин: початок весни, де грали переконливо, мали результат та непогану гру. Потім, був збій через те, що деяких хлопців викликали в збірні, деякі були травмовані, були паузи, плюс пропущені матчі першого кола. Я думав, що буде як під час єврокубків – ми грали багато поєдинків, через них набирали форму та потім було в чемпіонаті легше. Але виявилось, що ці перенесені зустрічі з лідерами, деякі суб’єктивні речі та непросте турнірне положення не дало нам змоги легше зітхнути.

В нас було лише 3-4 можливості скорегувати тренувальний процес та провести нормальний тижневий цикл. Це було під час паузи збірних. І знов, не в повному складі, адже деякі гравці їхали захищати честь власних країн. Безумовно, чудово, що в складі Зорі завжди є гравці збірних, але в той же час, це складне випробування для тренерів.

Коли багато клубів борються за виживання, в першу чергу цікавить результат і кожен заліковий пункт надважливий – не завжди йде мова про якість гри. Повторюся, насамперед важливим був саме результат. Плюс, були травми – перелом ребра, забій колінного суглоба, декілька м’язових травм. Це все каже про те, що хлопці старалися, билися. На щастя, ми вирішили завдання мінімум заздалегідь.

В Черкасах нас запитали, чому ми часто змінюємо лінію півзахисту. Це не ми змінюємо, це змінюють травми, картки і таке інше. Доводилося також тактично грати по іншому, грати не в свою гру, а виходячи від гравців на полі та від суперника.

Від футболістів треба вимагати тільки те, що він може зробити. Якщо вимагаєш неможливого, то помиляється саме тренер, а не гравець. Навіть зустріч з ЛНЗ показала це. Заміна Башича й ті хлопці, котрі вийшли на поле – вони інші за структурою. Вони більше творці, ніж руйнівники. Суперник грав агресивно, на грані фолу. Ситуація з Аліуном Ндуром, у якого закрита черепно-мозкова травма, це довела. І жодної реакції арбітра…

Однозначно Зоря не на своєму місці. Це погано. Зоря знов зуміла вийти зі складної ситуації. Це плюс. Зараз важливо провести селекціонну роботу, щоб не повторювати помилки, які були на початку цього чемпіонату.

– Часто ви залучали до тренувань і на ігри першої команди футболістів Ю-19. Чи є там перспективні хлопці?
– Той же Артем Слесар вийшов проти ЛНЗ в стартовому складі. Він один з тих, хто практично не пропустив жодного тренування. Потенціал є у деяких. В нас часто тренування, на які и залучаємо гравців Ю-19. Вчора, наприклад, був Бражко, сьогодні Яцик, завтра буде ще хтось. Зоря завжди допомагала футболістам прогресувати.

– Які найближчі плани команди?
– Зараз практично вся команда пішла у відпустку. На зараз плани такі – збираємось 23-го червня. 3-4 дні у команди будуть не медобстеження. Потім, плануємо збори в Словенії, де, скоріш за все, зіграємо 6 контрольних матчів. В Словенії гарні кліматичні умови, гарні спаринги проти балканських команд. Повертаємось десь за тиждень до початку сезону, декілька вихідних та знов до роботи.

– Яку позицію нам треба підсилити в першу чергу?
– Так вийшло, що до нас не приїхав Нваезе, який є якісним захисником. Це помічали також наші суперники на зимових зборах. Зазвичай, не вистачає гравців групи атаки, а нам не вистачило футболістів групи оборони, які були б універсальними та могли б грати як на позиції центрального захисника, так й на позиції опорного чи флангового. Як казав Гвардіола, не можливо мати в складі 22-23 рівнозначних гравця. Краще мати 18-19, але універсальних. До того ж бувають травми, перебір карток, тому підсилюватись треба усюди.

– Хотілося б почути декілька слів з приводу очікувань наступного сезону.
– Ви ж розумієте – витрачати великі гроші в наш час, та перебувати в другій частині таблиці – такого бути не може. Є складності. Завдання в нас максимальні. Треба розуміти, що ні тренера, ні клубу немає без гравців. Потім йдуть умови для тренування, база й таке інше. Ми вже 10 років не граємо вдома. Але працюємо, поступово покращуємо наші умови.