Український футбол

Герой 25-го туру у Другій лізі Гліб Венгер поділився зі Sport Arena враженнями від перемоги над Скалою 1911 (2:0), а також наголосив на амбітних планах команди.

– Не очікував, що переможу у цій почесній номінації, але мені дуже приємно, – сказав Гліб пресслужбі ПФЛ. – Така нагорода додасть ще більше мотивації підкорювати нові вершини. Роблю все, щоб приносити якомога більше користі команді.

– Пригадайте, хто вас запросив до Чайки та чи довго думали над цією пропозицією?

– Запросив мене спочатку Юрій Васильович Клименко – тренер воротарів Чайки. Потім вже мав ґрунтовну розмову з головним тренером Сергієм Сизихіним. Все вирішилося дуже швидко, десь за тиждень. Щасливий, що маю можливість грати за Чайку.

– Відчуваєте, що вже процес адаптації у новому колективі наближається до завершення?

– Думаю, що я близький до цього. Коли приходиш у нову команду, завжди дуже важливо швидко адаптуватися. У Чайці я вдячний партнерам за допомогу у всьому.

– Що від вас насамперед вимагає головний тренер? Наскільки непросто було призвичаїтися до тактичної формації Сизихіна?

– Тренер вимагає якісно виконувати план на гру, який завжди відрізняється в залежності від суперника. Щодо тактики Сергія Валерійовича, то я маю досвід гри у схемах і з трьома, і з чотирма захисниками, тому тут мені було не так складно.

– З якими очікуваннями підходили до гри з Скалою 1911? Налаштовувалися на гру першим номером чи все залежало від суперника?

– У кожному матчі насамперед намагаємося грати у свій футбол. Потім вже розбираємо слабкі та сильні сторони суперників. Проти Скали 1911 ми були впевнені у своїх силах, тим більш ми грали вдома.

– У першій половині зустрічі вашій команді було непросто, але вдалося витримати натиск суперника і ще й забити. Суперник вас чимось здивував?

– Не можу сказати, що суперник здивував, адже ми розбирали їхню гру, їхніх гравців. Розуміли, що це потужна команда, з індивідуально сильними футболістами. Знали, що перші хвилини будуть складними. Ми витримали натиск суперника і почали створювати свої моменти.

– Гол у середині першого тайму (добивання Шакуна після вашого удару) додав команді впевненості?

– Звісно, після голу нам було набагато простіше контролювати гру та довести її до перемоги. Розуміли, що у жодному разі не варто зупинятися на досягнутому.

– Які зміни відбулися у грі команди після перерви?

– Після перерви намагалися більше контролювати мʼяч, вибігати у контратаки. Вважаю, що вдалося втілити у життя настанови тренерів. Легко нам не було, але проявили характер і виграли.

– Пригадайте момент з вашим голом? Напевно, таких голів ще у вашій кар’єрі не було? Самі спочатку подумали, що у протоколі запишуть як автогол Янати?

– У футболі є неписане правило, що треба бити по воротах, інакше голів не забʼєш. Безумовно, мені дійсно трішки пощастило з рикошетом, але без мого удару його б не було. Головне, що ми забили та виграли гру, а на кого запишуть гол, я у той момент не думав.

– Навесні ви зіграли 173 хвилини за Чайку, двічі виходили у стартовому складі. Задоволені ефективністю своєї гри чи розраховували на більше?

– Завжди вимагаю від себе більшого, але у грі з Дружбою я отримав травму, через що пропустив матч з Кудрівкою. В нас залишилося три гри, у яких сподіваюся допомогти команді всім чим зможу.

– Наскільки суттєвою є конкуренції у Чайці на вашій позиції? Загалом, як оціните кадровий потенціал команди?

– У команді на кожну позицію є мінімум два гравці, тому конкуренція суттєва. Якщо не помиляюся, то ми жодного разу не вийшли однаковим складом. Є і молоді гравці, а є і більш досвідчені, які здатні досягати результат.

– Чайка у весняній частині сезону ще не програвала і змогла дати бій командам із топ-3. Таким результатами можна пишатися? Напевно, серед негативу можна відзначити лише матч з Кудрівкою?

– Тренер постійно говорить, що не варто дивитися у турнірну таблицю, а необхідно виходити і перемагати у кожному матчі. Вважаю, що це правильний підхід. В нас залишилося три гри, які ми хочемо виграти. Потім вже будемо дивитися у таблицю.

– Пригадайте свої перші кроки у футболі? Коли зрозуміли, що футбол стане для вас справою всього життя?

– Футбол в мене з дитинства. Я постійно з мʼячем. Протягом усього життя навіть не задумувався про майбутнє, я просто грав у футбол, бо перш за все це гра.

– Напевно, робота з Олександром Головком для вас поки що найбільше пам’ятна? Чого навчилися від авторитетного спеціаліста та кого ще з тренерів можете відзначити?

– Олександр Борисович навчив мене багатьом речам у футболі. Після роботи з ним зрозумів, що до цього не знав, що таке футбол. Дякую йому дуже за цінні підказки, які зараз мені допомагають.

В мене залишилися лише приємні спогади щодо роботи з цим легендарним футболістом і якісним спеціалістом. Щодо інших тренерів, то варто відзначити Артема Валерійовича Криворучка. Це дуже перспективний фахівець. Ну і, звісно, Сергій Сизихін, з яким ми ще вивчаємо один одного. Впевнений, що ця співпраця теж принесе мені чимало користі.

– Наскільки непросто дався вам перехід з юнацького футболу на рівень професіоналів?

– Адаптація до дорослого футболу завжди непроста, але треба просто багато працювати і все вийде. Щоденна робота над собою мені допомогла досягнути прогресу.

– Ваш батько відомий футбольний арбітр, який має за плечима десятки матчів у еліті, а зараз працює з юними футболістами. Футбольні гени присутні у вас? Батько пишається вами?

– Перш за все, я пишаюся батьком та вдячний йому за підтримку протягом всього мого футбольного шляху. Думаю, що і він пишається мною. А щодо генів, то так, напевно без них нікуди…

– Кого із футболістів, з якими грали можете відзначити?

– Я маю гарні стосунки майже з усіма, з ким грав та граю зараз, тому буде нечесно виділяти когось окремо.

Пресслужба ПФЛ