Іван Гецко: Луческу мав би за власною ініціативою піти у відставку

31 серпня «Динамо» Київ поступилося і в повторному поєдинку кваліфікації Ліги конференцій турецькому «Бешикташу» (0:1) і достроково зійшло з дистанції.

Колишній нападник національної збірної України Іван Гецко проаналізував вчорашню гру динамівців в Стамбулі:

– Перший матч цих суперників в Бухаресті давав підстави сподіватися, що для киян, незважаючи на прикру поразку 2:3 ще не все втрачено. Але вже в дебюті склалося враження, що навіть самі кияни не вірили, що в Стамбулі можна взяти реванш.

– Що ви маєте на увазі?
– Аби повернути інтригу динамівцям потрібен був швидкий гол. А звідки йому було взятися, коли гості з перших хвилин думали тільки про те, щоб не пропустити. Чудово розумію, що ненадійний тил сильно тисне психологічно, проте треба було продемонструвати якусь настирливість у відборі, інтенсивність, націленість на ворота візаві, а не розраховувати на його помилки після довгих передач зі своєї половини поля.

Зрештою, чи заслужили кияни на кращу долю, якщо лише одного разу влучили в площину воріт, тоді, як суперник, якого влаштовувала й нічия, зробив аж сім влучних «пострілів».

– Якщо до промахів оборони киян, беззубості нападників всі уже звикли, то вчора бракувало креативу й нашим півзахисникам.
– Це можна пояснити тим, що Шапаренко після серйозної травми ніяк не відновить бойову спортивну форму, а саме він – єдиний серед киян хто може зіграти в середині поля нестандартно, дати пас врозріз. Дожилися.

– На вашу думку, після чергового провалу «Динамо» в єврокубках, не дійде справа до оргвисновків?
– Я б на місці Мірчі Луческу давно за власною ініціативою пішов би у відставку. Адже динамівці під його керівництвом –деградують. Але з якихось причин такий стан речей клубне керівництво влаштовує. З іншого боку, румунський фахівець звик, що в нього раніше не було проблем із запрошенням кваліфікованих легіонерів. В «Динамо» цього немає, а розрахунок на власних вихованців не виправдовує себе навіть на внутрішній арені, де один з грандів став звичайнісіньким середняком, якого ніхто не боїться. Такі реалії.