Юрій Вернидуб – про зниклого Максимюка: Можливо, він знаходиться у ворожому полоні

Головний тренер «Кривбаса» Юрій Вернидуб розповів про зниклого безвісти колишнього гравця «Прикарпаття», «Динамо», «Дніпра», «Чорноморця», «Волині» та збірної України Романа Максимюка, з яким він колись грав в одній команді.

— Якщо людина грала у свій час у київському «Динамо» та «Дніпрі» у Валерія Лобановського та Євгена Кучеревського, то такий факт говорить лише про те, що це був сильний футболіст. Його головними якостями були дуже хороша швидкість, відмінна гра лівою ногою, дотепні передачі та удари по воротах. Максимюк ніколи не боявся боротьби, завжди йшов до кінця. У нього було чимало чеснот, які дозволяли йому грати у великих клубах. І не просто грати, а бути у кожній з команд лідером.

— Пам’ятаєте появу Романа Максимюка у вашій команді?

— Тонкощів його переходу до «Зеніту» не знаю. Я був тоді футболістом, тож про подібні речі ми не розмовляли. Проте добре пам’ятаю, що він приїхав в команду з Івано-Франківщини. Тоді я був дуже задоволений, що нас, українців, у команді стає все більше і більше. Крім нас з Максимюком у «Зеніті» тоді грали ще й Сергій Попов, Олександр Горшков, Геннадій Попович, Олександр Свистунов, Володимир Лебідь, потім був ще й Олександр Бабій.

— Доля була схильна до Максимюка у професіональному плані, а от у житті йому довелося пройти через багато випробувань. Війна стала одним із них…

— Можу висловити йому велику подяку, як воїну. Максимюк дійсно смілива людина. Тим більше, що його ніхто не забирав до ЗСУ — він сам пішов на фронт, за покликанням свого серця. І воював на найгарячішій точці. Те, що він пропав безвісти, ще ні про що не говорить. Хочеться вірити, що він живий і з ним все добре. Так іноді буває на війні. Дай Боже, щоб так воно і було. Особисто я хочу підтримати родину Романа і закликати її продовжувати надіятись, що він живий і через певний час повернеться. Можливо, він знаходиться у ворожому полоні. Все може бути. Тяжко про це говорити… Проте це наше сучасне життя, і його слід сприймати таким, як воно є. Путін розповідає, що начебто він хоче миру. Але насправді ніякого миру він не хоче. Єдине, що йому хочеться, так це бути імператором і просто знищувати українську націю, кожного з українців і українок. Так, як Гітлер знищував євреїв. Те, що відбувається нині в Україні, можна порівняти з тим, що відбувалось із цією нацією під час другої світової війни.