Скрипник – про перехід в Металіст 1925: Тренеру завжди хочеться викликів

Новий головний тренер “Металіста 1925” Віктор Скрипник розповів, чому він вирішив покинути “Ворсклу” й прийняти харківську команду.

“Я та моя команда, мій тренерський штаб, коли отримуємо новий виклик, ми розуміємо з чим нам доведеться зіштовхнутися. Вважаю себе професіональним тренером, я навчався тренерській майстерності в Німеччині, це не таємниця. Далі в мене розпочався мій тренерський шлях. Я був у Латвії, де ми виграли все з “Ригою”. Далі було бажання спробувати себе в українському футболі. Я таку можливість отримав. Ті три роки, які я провів у “Зорі” – це той період, який я сам для себе оцінюю на відмінно. Далі хотілося повернутися до Німеччини, бути ближче до родини. Але після повномасштабного російського вторгнення в Україну, я не хотів сидіти закордоном та звідти трусити кулаками. Я хотів бути в Україні. Тоді вирішив піти до полтавської “Ворскли”, чому дуже радію. Ці півтора року, що я був у Полтаві, можу згадувати з задоволенням цей час. Ми в єврокубках грали. За тих умов, які в нас були, наш тренерський штаб збудував бойову команду.

Але тренеру завжди хочеться викликів. Ми поговорили з керівництвом “Ворскли” та прийшли до висновку, що треба так вчинити. Можливо, що так буде краще, як для “Ворскли”, так і для мене. Як би парадоксально це не звучало. У мене були й інші пропозиції, проте я добре знаю людей, котрі працюють в “Металісті 1925”. Ключовим стало те, що не хочеться стояти осторонь від того, що розвивається. Я спілкувався з керівництвом та познайомився з президентом клубу Володимиром Носовим. Те, що я від нього почув та зрозумів, що “Металіст 1925″ – це амбітний проєкт, подібні речі притягують. Не хочеться дивитися, як десь щось розвивається, але без тебе. Ось це, можна сказати, стало ключовим. Викликів я ніколи не боявся і не боюсь. Чим складніше, тим цікавіше. Я це завжди кажу й тренерському штабу, й гравцям”, – сказав Скрипник.