Руслан Ротань: Єдине, чого не вистачає сучасним гравцям – це характер

Головний тренер “Олександрії” Руслан Ротань в ефірі Youtube-каналу “Денис Бойко” порівняв нове покоління футболістів із тим, що було за часів його ігрової кар’єри.

– Як тренер ти починав працювати не з дорослими сформованими футболістами, а з молоддю. Яка вона, ця молодь? Наскільки вона відрізнялася від, наприклад, тебе, коли ти був молодим?

– Розумієш, ця молодь, яка була – вони суперталановиті, і я, чесно, дякую Богу за те, що з ними працював.

– З ними важко?

– Важко. Тому що, мабуть, єдине, чого їм не дала сучасність – це характер. Це якраз те, що в нас було. У нас якщо в тебе щось не виходить – це характер, ти повинен до кінця працювати. І все одно ці пацани набагато талановитіші, ніж ми – в плані мислення, роботи з м’ячем.

Коли ми спілкувалися ще на той час з Андрієм Миколайовичем, він мені ставив запитання: “Як думаєш, в Україні футболісти можуть грати на м’ячі?” Я відповів: “Можуть. Треба працювати, треба давати їм розкриватися”.

Наш тренувальний процес останнім часом був заснований на тому, що ми повинні грати від оборони та бігти в контратаки. Це я пройшов, і ти пройшов також (звертається до Дениса Бойка – прим.).

З нами просто над цим не працювали, не давали принципів конкретних, що ми повинні робити. Не було в нас ніяких виходів від воріт, тому що ми ставили м’яч – і подалі, підбирали, відходили назад.

Андрій Миколайович мені сказав: “Потрібно дати ці принципи футболістам”. Коли в тебе є чітке розуміння, коли ти даєш футболісту принципи, коли ти з ними розмовляєш, поправляєш, робиш відеоаналіз на основі тренування, на основі гри.

Далі – вони інтелектуальні, вони це розуміють. І вони розуміють, ще найкраще якраз через айпад, що ти їм намалюєш, через телефон, що ти покажеш їм.

– Сучасність – не на фішечках і не на ручках.

– Скажемо так, воно працює все разом. Трошки на фішечках, трошки на айпаді, на полі зупинив, підказав. Але більшість того, що вони розуміють, вони розуміють через сучасні засоби.

– Я на тебе дивлюсь: зараз ти розповідаєш – і аж кайфуєш від цього процесу.

– Кайфую, так. Це якраз наша робота, яку ми зрозуміли. Тому що в цій ситуації можна було не зрозуміти, як до футболіста достукатися. А ми якраз зрозуміли це.