Олександр Поворознюк: Любенович у футболі – це як Тимошенко у політиці

Президент «Інгульця» Олександр Поворознюк розповів, чому колишній тренер «Миная» та «Ворскли» Желько Любенович минулого року не очолив його команду.

– Олександре Григоровичу, Любенович залишив «Ворсклу» перед початком сезону. У минулому році він мав очолити «Інгулець», але цього так і не сталося. Час уже пройшов, то, може, розповісте, що тоді сталося?

– Любенович у футболі – це як Тимошенко у політиці. Та – проблема у політиці, а цей – у футболі. Дайте Тимошенко посаду прем’єр-міністра і вона почне говорити, що Зеленський – це найкращий президент, а без посади їй все не так.

Я розмовляв із керівництвом «Ворскли», коли вони приїжджали до нас на товарняк, і можу сказати, що в полтавському клубі сталася така сама ситуація з Любеновичем, що свого часу у нас в «Інгульці».

– Так що тоді трапилося з Любеновичем в «Інгульці»?

– Ми з ним вже про все домовилися, я йому давав добро на всіх футболістів, яких він хотів. Єдине питання, яке залишалося – це зарплата. Я йому казав: «Давай обговоримо фінансові умови. Скільки ти хочеш отримувати?». Любенович відповідав: «Александр Григорьевич, зарплата для меня вообще не важна. Мне важно работать и показывать результат. Мы всегда договоримся, не переживайте».

Час іде, я йому кажу: «Приїжджай, заключимо контракт». – «Я сейчас за границей». Я питаю: «Я можу оголошувати тебе головним тренером «Інгульця»?». На що він відповів: «Конечно! Мы обо всем договоримся, зарплата не важна».

Тут бац! Залишається два дні до початку чемпіонату, мені дзвоне Любенович і починає розповідати, скільки він хоче грошей получать. Коли я почув суму, у мене аж очі на лоб вилізли, чуть косоглазіє не получив.

Я кажу: «Ну як так? Ми ж із першого дня все обговорили». – «Нет! Я за такие деньги работать не буду». От точно таке саме відбулося у «Ворсклі». У Любеновича є така «фішка», що він не говорить спочатку, скільки хоче отримувати. Він все залишає на сам кінець, думаючи, що потім виходу у керівництва клубів вже не буде. Але вихід є завжди, – сказав Поворознюк.