Олександр Зінченко: Перехід в Арсенал – це здійснення мрії мого дитинства

Український півзахисник Олександр Зінченко дав перший коментар офіційному сайту «Арсенала» після переходу в клуб.

– Ласкаво просимо до «Арсеналу» Алекс! Що означає тобі вступ до клубу?

– Щиро дякую. Перш за все, я хотів би сказати, що це здійснення мрії мого дитинства, тому що в дитинстві був великим уболівальником клубу. Відколи тут грали Тьєррі Анрі та молодий Сеск Фабрегас, я просто насолоджувався переглядом тих ігор, того «Арсеналу». І, очевидно, я почав любити цей клуб, тож зараз такий схвильований і не можу дочекатися, коли зможу грати за цей дивовижний клуб.

– Ми бачили фотографії у соціальних мережах, на яких ви в дитинстві носили футболку «Арсеналу», то це було протягом усього вашого дитинства?

– Так, я пам’ятаю, це було в Донецьку, коли я був в академії «Шахтаря», і, як я вже сказав, це мрія, що стала реальністю.

– Вас щойно прийняли у тренувальному таборі у Флориді, які ваші перші враження?

– Тут чудова атмосфера, всі такі добрі, і весь персонал чудовий. Я чув багато хорошого від людей з «Манчестер Сіті» про медичний персонал, хлопців, що працюють на кухні, гравців і, звичайно, про Габріеля Жезуса. Так що я чув, що тут чудова атмосфера.

– Один з тих, кого ви знали з «Манчестер Сіті», – бос. Наскільки він був важливим у вашому рішенні підписати контракт?

– Сказав би, що це найважливіша роль у моєму рішенні, тому що давно знаю Містера: працював з ним у «Манчестер Сіті». З першого дня роботи в «Сіті» знав, що він буде дуже хорошим головним тренером. Те, як він бачить футбол, особливо я дивився ігри «Арсеналу» в останньому сезоні, і мені дуже сподобалося. Ви можете побачити стиль, малюнок гри, так що хотів би побачити це під час гри і бути залученим до неї.

– Якими були ваші стосунки у «Манчестер Сіті»? Наскільки він допоміг вашій грі?

– Те, як ми працювали разом, справило на мене велике враження, тому що пам’ятаю, скільки разів ми працювали на тренуваннях, а потім відразу після них займалися індивідуально. Я багато взяв від менеджера і сподіваюся, що зможу ще більше взяти.

– Ви згадали Габбі, наскільки добре ви взаємодіяли на тренуваннях та в іграх?

– О, якщо чесно, ми близькі один одному, і я дуже люблю його. Він мій великий друг, і я хотів би сказати, що він також брав участь в перемовинах і у всіх цих речах, так що він розповів мені багато хорошого про цей дивовижний клуб, про цю атмосферу, про хлопців і про всіх тут, так що я дійсно вражений і дуже радий.

– Ви розмовляли з ним по телефону в останні кілька днів і тижнів?

– Я завжди з ним на зв’язку, навіть коли він був у «Сіті» або коли йшов, то я завжди був з ним на телефоні.

– Ми бачили, як ви грали на позиції лівого захисника та у півзахисті за свою збірну, але що ви вважаєте своєю найкращою позицією?

– Скрізь, де менеджер збирається бачити мене на полі. Це проста відповідь, але це правда, навіть якщо одного разу менеджер скаже мені, що я маю бути воротарем, то буду діяти там.

– Що бос сказав вам про вашу роль у команді?

– Ми говорили про мою роль у цій команді, але я хотів би зберегти це в таємниці, а там побачимо.

– Ви виграли чотири титули Прем’єр-ліги, були визнані найкращим футболістом року в Україні – що, на вашу думку, ви привнесете до команди «Арсеналу»?

– Я готовий до нового виклику. Я тут не для того, щоб витрачати свій час та час «Арсеналу», бо клуб завжди попереду всіх. Я тут для того, щоб досягти великих результатів, і сподіваюся, що ми зможемо виграти кілька титулів. Сподіваюся, що ми боротимемося за кожен титул, у якому братимемо участь. Ще з минулого сезону дивився ігри «Арсеналу» та відчував, що все йде до цього, розумієте? Команда так швидко росте, і думаю, що час настав. Настав час зробити все можливе і досягти чогось великого.

– Ви будете нашим другим українцем після Олега Лужного, наскільки ви пишаєтеся тим, що підете його стопами?

– Так, якщо чесно, дуже пишаюся. Він абсолютно українська легенда, і, на жаль, я не знайомий з ним особисто, у мене не було такої можливості, але чув про нього багато хорошого. Я дуже гордий.

– Ви вже грали на «Емірейтс», але, напевно, вам не терпиться одягнути там червону футболку?

– Сто відсотків! Ви знайшли ту фотографію восьми чи дев’ятирічної давності, на якій я у футболці «Арсенал». Я точно пам’ятаю той день, мені дуже сподобалося, як вона сидить на мені. Я не знаю реакції людей, але мені дуже подобається як я виглядаю, навіть зараз, сидячи з вами.

– Що ви відчули, коли одягли футболку та зустрілися з рештою членів вашої команди?

– Це неймовірно, чесно кажучи, як я вже сказав, це мрія, яка здійснилася, і з дитинства я не міг навіть мріяти про це, але тепер цей час настав, тож я дуже щасливий.