Максим Імереков – про причини розставання з Металістом 1925

Центральний захисник Максим Імереков висловився про свій відхід з Металіста 1925 і заявив про бажання продовжити професійну спортивну кар’єру.

– Максиме, як поживаєте після відходу з Металіста 1925?

– Після завершення контракту я розглядаю різні варіанти. Поки ніде, скажімо, так.

– Наприкінці минулого сезону ви були важливим гравцем харків’ян й допомогли команді вийти в УПЛ, однак у новій кампанії навіть не потрапили до заявки на сезон. Чому так склалося?

– Для мене самого це була загадка, чесно кажучи. Прийшов новий тренер, викликав до себе й сказав: «Ми збираємося омолоджувати склад. Якщо хочеш, то можеш піти в іншу команду, або тренуватися пів року до кінця своєї угоди». Я відповів: «Добре, готовий піти. Шукайте оренду. Хочу грати. Сидіти тут мене не влаштовує». Ну, і все.

Прибрали мене й ще деяких хлопців, а підписали гравців плюс-мінус такого самого віку. Незрозуміло, у якому напрямку вони омолоджувалися, якщо чесно.

– Щодо футболістів, які також влітку не підішли Бартуловичу, ви маєте на увазі Владлена Юрченка та Василя Кравця?

– Ну, так. Просто незрозуміло, коли Юрченко забиває стільки голів, а його прибирають з команди… (Юрченко у минулому сезоні забив дев’ять м’ячів та оформив шість асистів у 30 зустрічах, – прим.) Трохи з’являються питання. Те саме стосується футболістів, які грали більшість часу.

– То чому ви у підсумку нікуди не перейшли?

– Коли сталася вищезгадана розмова, то я тренувався з Металістом 1925 до від’їзду команди на збори. На передостанньому або навіть останньому тренуванні отримав травму. В мене вже тоді були розмови з іншими клубами, називати не буду, але я випав приблизно на місяць.

Було б негарно просити зачекати чи продовжувати вести перемовини. Не знав, як надовго затягнеться відновлення. Дякувати Богу, усе швидко пройшло, і я повернувся на поле.

– Які зараз напрямки для себе розглядаєте?

– Я ще хочу пограти, чесно кажучи. Мені 35 років, але у минулому сезоні зіграв більше за молодих. Тому поки відчуваю сили.

Просто зараз така тенденція в Україні, що усі хочуть молодих, аби їх ростити та продавати. Якщо з’явиться можливість пограти, то буду лише за.

– Де саме, можливо, себе бачите?

– Подивимося. Повторюся, поки розглядаю варіанти. В мене донька вже доросла, ходить у школу в Києві. Не хотілося б далеко їхати. Якщо буде якась вагома пропозиція, то тоді так. А якщо просто без завдань та амбіцій, то не знаю… Однак бажання ще є.