Коноплянка: А потім у збірній був Петраков. Кого він там тренував, Азербайджан, Казахстан?

– Перше, що було несподіваним сюрпризом – те, що Ротань прийме збірну. Після цього я ще й побачив себе в списках – це було подвійно несподівано і приємно. Багато писали про це. Але одна справа, якби викликали гравця, який приїхав би з плюс 4 кілограмами і з айкосом у зубах. Я ж приїхав із тими ж амбіціями, що й раніше. Скільки себе пам’ятаю, завжди готовий був гризти землю за збірну.

Розмовляв і з Ротанем, і з Кравченком після матчу. Вони сказали, що їм шкода було, що я зіграв лише дві хвилини. Говорили, що планували з перших хвилин випустити, але ось так усе вийшло. Тому що я тоді був у непоганій формі. Себе почував добре. Там усе було чесно, а не через те, що ми грали разом. Якби я був у поганій формі, то сам сказав би, що я вже кабан і в Польщі дограю вже, не можу бігати, не хочу зганьбитися.

Я був більш голодний, ніж до цього. Тому що знаю, що довго не викликали. Спочатку були травми, а потім Петраков. Кого він там тренував, Азербайджан, Казахстан?

– Вірменію.

– Вірменію? Ось так він тренував наших. Мені не щастило з травмами. Тому й кажу зараз гравцям, що потрібно відновлюватися дуже добре. Якби я все робив, то було б менше травм. А так думав: “Поїду додому, все буде добре, моє тіло саме відновиться”. Але так воно не працює. І тому зараз ми говоримо хлопцям про цей момент. Якщо в тебе травми, ти відразу нікому не потрібен. Тому що життя футбольне дуже швидко змінюється. Сьогодні ти граєш, завтра травма, приходить конкурент, проявляє себе – і ти вже в другій команді.