Віталій Пономарьов: Для мене еталон тренера – Алекс Фергюсон

Головний тренер “Руха” Віталій Пономарьов розповів про свою методику роботи, а також назвав найкращих, на його думку, закордонних фахівців.

– Який ви тренер: більше автократ чи демократ, суворий чи спокійний?

– У мене змішаний стиль. Я демократичний та гнучкий тренер, але у моїй команді має бути дисципліна на першому місці. Без дисципліни неможливо досягти результату.

– Чутками земля повниться, що у вас тренування з інтенсивності та навантажень найближчі до Лобановського серед усіх тренерів УПЛ. Правда чи брехня?

– Я не знаю, які у Лобановського були навантаження, а лише чув про це. Він бачив футбол наперед. Щоб грати в інтенсивний футбол, потрібно так і тренуватися. Гравці не можуть тренуватися без навантажень, потім вийти та зіграти інтенсивну гру. Основну роль у футболі грають особи, але все одно перемагає команда. Хто має виконувати чорнову та об’ємну роботу, тому всі футболісти мають бути підготовлені.

У мене такі навантаження, як того вимагає сучасний футбол, я не можу назвати їх надприродними. Ви ж бачите, з якою інтенсивністю грають у топових чемпіонатах, я не думаю, що там прості навантаження.

Дякувати Богу, у нас на базі є всі можливості для повноцінного оновлення. Це теж важлива складова, бо без потрібної інфраструктури я не впевнений, що давав би такі навантаження.

– Від чиєї роботи ви кайфуєте з іноземних тренерів?

– Найбільше мені подобався як тренер, менеджер та управлінець – Алекс Фергюсон. Він для мене зразок тренера. Нині мені подобається Гвардіола. Він із якоюсь командою та гравцями не відходить від своїх принципів, йому в будь-якому колективі вдається побудувати якісну гру.

Також зазначу Клоппа. Його “Ліверпуль” грає в інтенсивний футбол, включаючи пресинг та контрпресинг. Хочеться, щоб “Рух” також грав з такою інтенсивністю.

– Чи не намагалися поїхати на стажування до Гвардіоли чи Клоппа?

– Було б цікаво, але зараз просто нема часу. Навіть улітку була маленька пауза між чемпіонатами і потрібно було готувати команду. Звичайно, потрібно вчитися та розвиватися, бо футбол не стоїть на місці: тактичні моменти та швидкість завжди зростатимуть.

– Яка у вас тренерська мрія чи мета?

– Я хочу, щоб моя команда розвивалася і досягала результату. Якщо у нас все виходитиме, то у “Руха” будуть трофеї. Багато хлопців, включаючи Слюбика, я веду з третього класу, ми 12 років працюємо разом. З ними ми двічі ставали чемпіонами в U-19, пошуміли в Юнацькій лізі УЄФА, вибивши “Галатасарай” та “Інтер” та дійшовши до 1/8 фіналу, зараз дійшли до першої команди. І далі рухатимемося вперед.