Віталій Буяльський: Для мене головне — щоб перемагала команда

Для півзахисника київського «Динамо» Віталія Буяльського заключний матч першої частини сезону проти харківського «Металіста» (3:0) вийшов особливим — він відзначився забитим м’ячем, який став для нього 10-м у нинішньому чемпіонаті України.

Це особистий рекорд Віталія, оскільки раніше йому вдавалося забити лише 9 м’ячів (у сезонах 2019/20 та 2021/22). В інтерв’ю кореспонденту офіційного клубного сайту динамівець розповів про своє досягнення.

— Навіть не знаю, що саме призвело до покращення моєї результативності. Швидше за все, все в комплексі — і готуватися почав правильніше, і грати став ближче до нападу, і везіння свою роль зіграло.

— Незважаючи на те, що ваша позиція не змінювалася, ви стали більше завдань виконувати в атакі?

— Так, позиція у мене не змінювалася, просто в останній час так виходить, що частіше перебуваю в штрафній площі, тому і моментів маю більше.

— Як вдається відчувати момент, де необхідно опинитися, щоб забити?

— Все залежить від впевненості футболіста. Коли забив один-два м’ячі, ця впевненість дуже відчувається, і за допомогою неї виходить рухатися далі.

— Раніше ви більше забивали з гри, сьогодні вдалося відзначитися зі штрафного. Як вирішували з Циганковим, хто виконуватиме стандартне положення?

— Вітя сказав, щоб била, бо йому було не дуже зручно завдавати удару з тієї позиції — і він запропонував мені. Вийшло, що пробив у кут від воротаря. Але зазвичай штрафні б’є Вітя. Дай боже, щоб якнайшвидше повернувся в стрій Коля Шапаренко — тоді і він буде бити. Я на цю роль особливо не претендую, оскільки стандарти не треную спеціально (посміхається).

— Пройшла лише половина чемпіонату, а на вашому рахунку вже 10 м’ячів, після зимової перерви продовжите в тому ж дусі?

— Я не зациклююся на кількості забитих м’ячів — вже багато разів про це говорив. Для мене головне, щоб перемагала команда. А що буде у другому колі, сказати складно. Тут не знаєш, що завтра буде. У країні йде війна, якщо прокинулися, і всі живі — це основне, що має значення. Тому про те, скільки заб’ю у другій частині сезону, навіть не думаю. Коли закінчиться війна, тоді і в футболі, і в будь-якій іншій роботі будуть тільки позитивні емоції.

— Тоді, напевно, немає сенсу запитувати про вашу участь у гонці бомбардирів, у якій ви зараз на другому місці?

— Так, для мене це не пріоритет, мені вже не 20 років. Для мене пріоритет — це команда і командні результати.

— Чи пам’ятаєте сезони, коли забивали по 9 м’ячів?

— Особливо ні, але знаю, що це було відносно недавно. Виходить, що стабільність — це ознака майстерності (посміхається). Як я вже сказав, напевно, це пов’язано з тим, що більше дію в атакі і частіше перебуваю в штрафній площі суперника. Команда створює моменти, захисники відбирають м’яч і починають наші атаки, а півзахисники повинні правильно їм розпорядитися.

— Ваші голи — це не тільки результат награних комбінацій, але й імпровізації?

— Звісно. Те, що ми відпрацьовуємо на тренуваннях, різні комбінації, складно провести в іграх з деякими суперниками в чемпіонаті, оскільки вони обороняються великою кількістю гравців, і такий захист нам складно розкривати. Тому в багатьох матчах ми і не змогли забити — то в захисників потрапляли, то у воротаря, то били повз.

— Сьогодні був заключний матч першої частини сезону, які ваші плани на найближчий час?

— Всю відпустку проведу в Києві. А також, можливо, на свята з’їздимо до батьків у Калинівку.