Батько Луніна: Я хотів би, щоб Андрій грав якомога більше, але Куртуа…

Батько Андрія Луніна Олексій, який є колишнім агентом футболіста, дав інтерв’ю виданню Winwin.

У ньому Олексій Лунін розповів про перехід Андрія до “Реала” та ставлення родини до того, що голкіпер проводить більшість часу на лаві запасних.

– Як здійснилася мрія про перехід до “Реала”? Що ви відчували в день підписання контракту?

– Коли ми говорили про мрію грати в одному з п’яти найсильніших чемпіонатів Європи, то навіть не уявляли, що все відбудеться настільки швидко і що це буде саме мадридський “Реал”.

Для нас головним було те, щоб Андрій розвивався, прогресував і отримав можливість грати на найвищому рівні.
Ми розуміли, що він має потенціал, бачили, як він працює та як ставиться до футболу. Але вірити у власного сина – це одне, а те, щоб у нього повірив один із найбільших клубів світу, – зовсім інше.

Коли з’явився інтерес з боку “Реала”, звичайно, емоції були неймовірними. Але ми намагалися зберігати спокій. Нам потрібно було думати не лише про статус клубу, а й про майбутнє Андрія.

Ми розуміли, що конкуренція там буде надзвичайно жорсткою і йому доведеться багато працювати, щоб довести своє право грати.

День підписання контракту був особливим моментом. Думаю, важко описати словами, що відчуває батько, коли його син, який ще зовсім недавно ганяв м’яча в маленькому Краснограді, підписує контракт із мадридським “Реалом”.

Це була величезна гордість і радість, але водночас усвідомлення того, що подальший шлях буде ще складнішим.
Потрапити до “Реала” – це одне, а закріпитися там і довести, що ти заслуговуєш бути на такому рівні, — зовсім інше.

Але найбільше мене порадував не сам контракт, а те, що саме праця Андрія, його терпіння, дисципліна та віра у власну мрію привели його до цього моменту.

Для батька немає нічого ціннішого, ніж побачити, як мрія його дитини стає реальністю.

– До переходу в “Реал” ім’я Андрія пов’язували з такими клубами, як “Ліверпуль”, “Манчестер Сіті” та “Арсенал”. Яка справжня історія цього інтересу?

– У той період справді було багато розмов та інтересу до Андрія з боку європейських клубів. Згадувалися “Реал Сосьєдад”, “Ліверпуль”, “Манчестер Сіті” та “Арсенал”.

Але потрібно розуміти, що інтерес клубу, робота скаутів і конкретна пропозиція – це різні речі. Не все, про що тоді писали журналісти, означало, що на столі вже лежав готовий контракт.

Ми намагалися не піддаватися цій інформаційній хвилі. Для нас найважливішим було знайти правильний шлях для Андрія.

Йому було лише 18 років, але він уже грав на дорослому рівні. Водночас ми чудово розуміли, наскільки важливими для його розвитку будуть наступні кілька років.

Коли з’явився варіант із мадридським “Реалом”, ситуація, звичайно, стала особливою. Це клуб, про який мріють мільйони дітей у всьому світі.

Але ми дивилися на ситуацію не лише крізь призму престижу. Нам потрібно було зрозуміти, як клуб бачить майбутнє Андрія, як він зможе розвиватися і що на нього чекає в умовах такої конкуренції.

Ми багато обговорювали це питання всією родиною. Я завжди вважав, що не можна ухвалювати рішення замість футболіста лише тому, що ти його батько або представляєш його інтереси.

Андрій сам мав усвідомлювати, який виклик приймає.

Зрештою ми обрали мадридський “Реал”. Це був не просто перехід до великого клубу, а рішення, яке повністю змінило його життя.
Ми розуміли, що цей шлях може включати оренди, конкуренцію, складні моменти та очікування свого шансу. Але також усвідомлювали, що це можливість навчатися й працювати на найвищому рівні.

Сьогодні, озираючись назад, можна сказати, що цей шлях зовсім не був легким. Але саме такі випробування формують характер.
Андрій ніколи не шукав легких шляхів, і для мене це завжди було найважливішим.

– За вісім років у “Реалі” та з урахуванням численних оренд ви не боялися, що він так і не дочекається свого шансу?

– Звичайно, іноді такі думки виникали. Вісім років – це дуже довгий шлях, особливо для молодого футболіста, який мріє грати за такий великий клуб, як мадридський “Реал”.

Але я завжди вірив в Андрія, у його характер, терпіння та працьовитість.

Кожен період оренди був для нього новим досвідом і можливістю стати сильнішим та впевненішим у собі.

Були складні моменти, але Андрій ніколи не здавався. Він знав, чого хоче, і щодня працював заради своєї мрії.

Як батько, я, звичайно, хвилювався, але завжди підтримував його.

Я казав йому: якщо ти віриш у себе, працюєш і не здаєшся, твій шанс обов’язково настане.

І я дуже радий, що він дочекався цього моменту та довів, що всі ці роки роботи не минули даремно.

– Він найчастіше залишається в запасі, програючи конкуренцію Куртуа, попри свою чудову гру. Як ваша родина ставиться до цього? Чи думав Лунін змінити клуб через цю ситуацію?

– Звичайно, як батько, я хотів би, щоб Андрій грав якомога більше. Усі ми знаємо його можливості й бачимо, як він проявляє себе, коли отримує шанс.

Але ми також розуміємо, що Куртуа – один із найкращих воротарів світу, а конкуренція в такій команді, як мадридський “Реал”, завжди надзвичайно висока.

У нашій родині ми намагаємося сприймати цю ситуацію спокійно. Найважливіше, щоб Андрій не втрачав віри в себе, продовжував працювати й у будь-який момент був готовий допомогти команді.

Що стосується зміни клубу, то, звичайно, такі думки можуть виникати. Будь-який футболіст хоче грати, а не сидіти на лаві запасних.
Але Андрій дуже поважає мадридський “Реал”, цінує можливість бути частиною цього великого клубу та завжди серйозно ставиться до своїх обов’язків.

Ми, як батьки, підтримаємо будь-яке рішення, яке він ухвалить.

Найважливіше для нас – щоб він був щасливим, отримував можливість грати та міг повністю реалізувати свій потенціал, – сказав Олексій.