– Звісно, емоції негативні. Рахунок був нічийним, усі сподівалися, що будуть пенальті, а там уже лотерея.

– Чого, на Вашу думку, забракло команді в останні хвилини, щоб зберегти рахунок?

– Слухайте, ми аматорська команда, де хтось тренується, а хтось не тренується. Ми вже підсіли дуже сильно. Грали проти дуже сильної команди, дуже гідного суперника, тому підсіли під кінець.

– Наскільки реальною Ви розглядали мету пройти «Харків»?

– Я скажу, що якби ми розповідали, що ми їх переможемо, то це було б, якби, не те що неправда, але ми сподівалися. Ми, скажімо так, були готові до того, що вони будуть атакувати, а ми оборонятимемося, чекатимемо на свої моменти біля воріт. Ну, скільки там у нас нагод було – дві-три? То це вже непоганий показник.

– Ви маєте великий досвід виступів на професійному рівні. З огляду на це, що сьогодні найбільше впадало у вічі у грі «Харкова»?

– Я вже сказав, що це гарна команда. Дивіться, тут усе дуже просто – вони тренуються кожного дня. У них є завдання, а ми збираємося тільки на ігри

– Про що говорили в роздягальні?

– Та як завжди. Ну, давайте, треба потерпіти, моменти будуть. Після гри… Коли ми зрівняли рахунок, була така надія, що ми можемо дотягнути до серії післяматчевих пенальті. І вже було не те що негативне відчуття, просто трохи засмутилися.

– А як загалом оціните кубковий шлях «Маяка» цього року? У плані досвіду…

– Позитивно. У нас дуже багато хлопців, які місцеві й грають у цій команді. Я думаю, для них це був дуже-дуже гарний матч – зіграти проти такої якісної команди, представника УПЛ, який бореться за єврокубки. Тому, я думаю, це гарний досвід для хлопців.