Андрій Демченко: Не знайшли спільної мови з керівництвом Іберії 1999

Український фахівець Андрій Демченко розповів про справжні причини відходу з посади головного тренера грузинського клубу Іберія 1999.

– Пане Андрію, з’явилася інформація, що ви покинули посаду головного тренера Іберії 1999. Це відповідає дійсності?

– Так, це правда. Ми розійшлися 17 вересня.

– Чому так сталося?

– Головна причина в тому, що для повноцінної участі одразу в трьох турнірах – чемпіонаті Грузії, єврокубках та національному Кубку – обов’язково потрібна глибина складу. Тобто необхідно мати щонайменше 20-22 рівноцінних футболістів, аби проводити якісну ротацію. 

На жаль, належного розуміння цього питання з боку керівництва я так і не знайшов. Як наслідок, ми вилетіли з Кубка Грузії, поступившись представнику Першої ліги – Самтредіа (0:2). Також невдало зіграли в чемпіонаті після виснажливих єврокубкових матчів: поступилися 0:2 передостанній команді ліги, Гагрі. Суперник діяв проти нас від оборони, а нам просто бракувало свіжості.

Через це й пішли негативні результати. Гравці банально не встигали відновлюватися, адже матчі йшли за графіком “через три дні на четвертий” або “через два на третій”. Нам просто не вистачило “пального”. Тому ми дійшли висновку: якщо керівництво не йде назустріч у питаннях підсилення, продовжувати співпрацю немає сенсу.

– Тобто це було ваше добровільне рішення піти з клубу?

– Так, ми сіли разом і відверто обговорили поточні перспективи та подальшу роботу. Я прямо сказав: або ми підсилюємося й формуємо необхідну глибину складу для боротьби на всіх фронтах, або працювати далі буде надзвичайно складно. Власне, результати це й довели.

Ми намагалися виправити ситуацію, але не вийшло: футболісти просто не встигали відновлюватися. Ті хлопці, які віддали всі сили в єврокубках, зіткнулися з дуже важким психологічним переходом на матчі внутрішнього чемпіонату. Ти втрачаєш колосальну кількість емоцій, коли проводиш стільки поєдинків – практично чотири раунди по дві гри. Тому перелаштуватися на першість Грузії було надзвичайно важко. Спільної мови з керівництвом ми не знайшли.

– В українських медіа новини про вашу відставку майже відсутні, а в грузинських було буквально одне повідомлення про те, що Іберією 1999 керує вже інший фахівець. Офіційної заяви про завершення співпраці клуб досі не зробив.

– Зараз ви вже можете спокійно про це писати. Наразі тривають суто паперові справи та юридичні формальності щодо розірвання контракту. Через це в офіційних клубних ресурсах і ЗМІ інформація ще не з’явилася: ми поки що узгоджуємо всі умови розставання з керівництвом.

Відповідно, новий тренер не може повноцінно стати до виконання обов’язків, доки не будуть закриті всі питання з попереднім тренерським штабом і зі мною особисто. Офіційно клуб ще не повідомляв про завершення відносин, тому що ми на стадії переговорів, і контракт юридично ще не розірвано.

– Ви стали першим тренером за останні 22 роки, який зумів вивести грузинський клуб у фінальну стадію єврокубків, пробившись з Іберією 1999 до основного етапу Ліги конференцій. Як загалом оціните цей період роботи?

– Знаєте, для мене на першому місці завжди стояли перспектива та спортивний результат, а фінансовий бік відходив на другий план. Ми не гналися за вигідними довгостроковими контрактами – я взагалі підписав угоду лише на шість місяців. Чудово усвідомлював, що йду в цей проєкт насамперед заради єврокубків, адже далеко не в кожному клубі є можливість відразу вийти на європейську арену.

Можливість грати у кваліфікації Ліги чемпіонів, Ліги Європи та Ліги конференцій – це головне, що привабило мене і мій тренерський штаб. І хочу наголосити: за такий короткий проміжок часу наша команда зробила феноменальний ривок у розвитку. Ми досягли того, чого прагнули: потрапили до групи. Головним завданням був саме вихід у груповий раунд. Звісно, Ліга чемпіонів – це вершина престижу, але вона вимагає зовсім інших ресурсів. У відборі Ліги Європи ми зіграли з польською Ягеллонією (0:4 у першій зустрічі та 1:2 у другій), проте в підсумку досягли поставленої мети, пробившись до Ліги конференцій.

Я вважаю це винятково позитивним результатом для нашого штабу. Судіть самі: я прийняв команду 16 червня, а вже 8 липня ми грали перший матч єврокубків. Буквально за два-три тижні ми з нуля зліпили боєздатний колектив, який дав бій у Європі та виконав завдання виходу в єврокубки.

– Ви зараз залишаєтеся в Грузії? Які подальші плани: творча відпустка чи є бажання якомога швидше повернутися до роботи?

– Ситуація така, що зараз більшість клубів уже укомплектовані. Я разом зі своїм тренерським штабом наразі перебуваю в Грузії. Ми уважно вивчаємо різні варіанти.

Десь за місяць-півтора ситуація в різних чемпіонатах проясниться, і тоді вже ухвалюватимемо рішення щодо того, яка пропозиція виявиться найбільш перспективною для нашої подальшої роботи.